Какофонія Донбасу

Фільм, який повинен побачити кожен українець!

Дуже якісна підбірка різноманітних документальних сюжетів про Донбас, які є справжніми й цінними взірцями радянської пропаганди. Починається з чорно-білих кадрів 1930-х років, знятих під егідою Дзиґи Вертова, де у шахтарів бездоганні умови праці і престижні доходи, харчуються вони у їдальні, що нагадує гастрономічні ресторани Парижа, а їхні жінки купують останні новинки французької моди. Далі окрім “потьомкінських сел” і рожевих окулярів, поступово показуються справжні реалії регіону: важка, небезпечна і шкідлива робота, часті аварії, затримки зарплатні, алкоголізм, кримінал... Цікаво було дізнатися про страйки шахтарів, що певним чином передували незалежності України. Закінчується фільм кадрами російської агресії, яка була здійснена якраз саме завдяки російській пропаганді, що панувала на Донбасі (особливо після Майдану).

 Ухх. ну і кіно. Гарний, дуже гарний фільм. Мені на думку прийшло, що шахтарі дещо схожі на гномів Толкіна. Копали, копали, копали та й докопались - в чорних надрах землі вони знайшли свою погибель. Чим глибше шахтарі копали - тим гірше вони жили. Адже в ті ж самі 20-30ті роки копальні не були такими ні глибокими, ні небезпечними. Копати було "легше", якщо так можна висловитись, бо вся ця індустріалізація, яка горіла саме на вугіллі Донбасу, тільки-тільки но починала розігрівати своє прагнення, свій апетит. Поклади були все ж ближче до поверхні, що потребувало менш складних підходів, інших технологій, а це все створювало зовсім інші ризики. Що ми бачимо сьогодні? Всі розвинені країни проходять етап деіндустріалізації, це звичайно не означає знищення важкої промисловості, а більше її відхід на другі ролі в плані прибутків. Та все ж таки знищення також може трапитися, коли обидві сторони - держава та промисловці, не змогли знайти консенсусу, як то, наприклад це трапилося й у Британії. Це потім жевріє, жевріє, жевріє аж поки не спалахне або Війною на Сході, або політичною дезінтеграцією з ЄС підігрітою англійським імперіалізмом. Я думаю, що епізод стрічки, де втрата консенсусу яскраво показна, це коли партієць під час страйку промовляє "хто б міг подумати, що шахтар може стати особистістю" і показує який клапоть паперу підписаний номенклатурщиками - це той момент де проглядається докорінна відсутність порозуміння та спільних цінностей, загострення політично-соціальної кризи, яка знищує шахтарський міф, а з ним - і весь міф совітів.

Дякую авторам, фільм - це біль і смуток людської глупоти та ненависті

Згодна,цей фільм повинен подивитися кожен українець.Але розумію,що більшості це не потрібно.В моєму колі є тільки кілька чоловік,яким я могла рекомендувати цю сторінку.

Гірка правда яку нажаль не всі сприймають і продовжують жити ілюзії пропоганди. Дякую авторам за чудову роботу

Левова частина фільму - про радянський культ робочої людини, втім, розірване в часі порівняння (безтурботне життя 60х проти страйків початку 90х) залишає знаки питань і недовіру - так як воно було в середині 20-го століття? Пропаганда чи таки дійсність? Бо ж перед падінням імперії не лише шахтарі потрапили в злидні. З 90х картинка стрибає одразу в 2014 на початок війни, і починається дидактичний наратив про Росію, на перший план виходять російські найманці. А шахтарі забуті. Тому, моя оцінка за актуальність і важливість теми, використаний матеріал - 5, за фрагментарність - трійка.

Чому немає опису фільму?

Very strong film. Fascinating old Soviet footage and documentation from the miners' strike. Thank you. I wish more people would see it.

Верно, что авторы затронули советский миф эпохи Сталина. В коллективном сознании ополченцев он разлагается на мелкие атомы, приобретая чудовищные формы. Я думаю, примерно с конца 70-80-х начал формироваться донецкий клан (дети местных номенклотурщиков, зажиточных шахтеров), который теперь рулит восточной частью Украины. ДНР, ЛНР -- территории страшной силы.