Земля

визнаний шедевр світового кіномистецтва, поетична кінооповідь про колективізацію в Україні наприкінці 1920-х років. Те, що спершу виглядало як класична агітка соцреалізму, виявилося куди авангарднішим твором. Чого лише варта сцена, в якій селянка (Юлія Солнцева) від розпачу рве на собі одяг і побивається абсолютно гола перед глядачем. В результаті, критики на кшталт Павла Бляхіна, Хрисанфа Херсонського та Дем'яна Бєдного дорікали режисеру за незрозумілість його твору масам, недостатній осуд куркулів, зображення оголеної актриси. Премʼєра фільму відбулась 8 квітня 1930 року, а за девʼять днів стрічку зняли з показів. Реабілітували «Землю» лише по смерті режисера, а у 1958 році на міжнародного конгресі кінокритиків в Брюсселі її назвали в числі дванадцяти найкращих фільмів всесвітньої історії кіно. У 2012-му році «Землю» на замовлення Довженко-Центру відреставрували. Фільм німий, тому важливим є музичний супровід, який в оновленій версії створили «ДахаБраха». Графіку титрів відновити українською теж було складно, це вдалося зробити за єдиним уцілілим оригінальним титром «води в радіяторі нема».

Дивилася з подружкою Британкою - вона в захваті, мене перенесло в дитинство до бабиних і прабабиних історій. От як кіно робили шикарно - так що і за 100 років щось в тобі смикає ...

Це найестетичніший фільм з усіх, що я бачила. Це я як естет кажу.